заголубіти
ЗАГОЛУБІТИ, іє, док. 1. Почати голубіти; стати голубим. Воно [море] вже збудилось, здригнулось, заголубіло (Коцюб., II, 1955, 415); Ось над баварськими Альпами заголубіло небо, скоро підніметься жовте сонце (Гур., Осок. Друзі, 1946, 82).
2. Виділитися своїм голубим кольором. Там, де гай осінній пожовклий, прозорий, поруділий,.. - раптом заголубіло щось (Тич., І, 1957, 262); Квіти яскраво заголубіли на білій скатертині (М. Ол., Чуєш.., 1959, 36).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заголубію | заголубіємо |
2 особа | заголубієш | заголубієте |
3 особа | заголубіє | заголубіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заголубів | заголубіли |
Жіночий рід | заголубіла | |
Середній рід | заголубіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заголубіймо | |
2 особа | заголубій | заголубійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заголубівши |