загрубілий
ЗАГРУБІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до загрубіти. В довгому піджаці, в мужичих чоботях, з загрубілими мозолястими руками він дуже нагадував якого-небудь діда-пасічника (Вас., І, 1959, 141); Загрубілий від давності й зажовклий папір. Перша сторінка замацана руками численних читачів (Ле, В снопі.., 1960, 9).
2. у знач. прикм., перен. Який став грубим, байдужим. Ось непомітно ці дещо загрубілі, занедбані, овіяні бойовими димами, вже не раз обстріляні люди почали готуватися до приходу дівчини (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 39).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | загрубілий | загрубіла | загрубіле | загрубілі |
Родовий | загрубілого | загрубілої | загрубілого | загрубілих |
Давальний | загрубілому | загрубілій | загрубілому | загрубілим |
Знахідний | загрубілий, загрубілого | загрубілу | загрубіле | загрубілі, загрубілих |
Орудний | загрубілим | загрубілою | загрубілим | загрубілими |
Місцевий | на/у загрубілому, загрубілім | на/у загрубілій | на/у загрубілому, загрубілім | на/у загрубілих |