загусати
ЗАГУСАТИ, ає, недок., ЗАГУСНУТИ і розм., рідко ЗАГУСКНУТИ, не; мин. ч. загус і загуск, ла, ло; док. Ставати густим, в'язким; гуснути, твердіти. На чуже пшінце горшка не підставляй, бо кипітиме, кипітиме, та й не загусне (Сл. Гр.); Болото загусло, вхопило його за ноги, як руками. Заліз по самі коліна (Март., Тв., 1954, 456); На обличчі, на руках [Федора] загусли краплини пари (Руд., Вітер.., 1958, 413); * Образно. Бабина онука Христя.. чогось важко зітхала на всю хату; зітхання те так і загускло, так і окрило всіх... (Мирний, І, 1949, 292); // Згущатися (про темряву, ніч). Ще більше загусала ніч. З заходу на схід повільно повзли важкі, дощові хмари (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 202).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загусаю | загусаємо |
2 особа | загусаєш | загусаєте |
3 особа | загусає | загусають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загусатиму | загусатимемо |
2 особа | загусатимеш | загусатимете |
3 особа | загусатиме | загусатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | загусав | загусали |
Жіночий рід | загусала | |
Середній рід | загусало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | загусаймо | |
2 особа | загусай | загусайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | загусаючи | |
Минулий час | загусавши |