задовільний
ЗАДОВІЛЬНИЙ, а, е. Який задовольняє визначені, потрібні і т. ін. вимоги, умови; прийнятний, достатній. Пульс [у породіллі] задовільний, доброго наповнення (А.-Дав., За ширмою, 1963, 179); Більша частина озимих посівів увійшла в зиму в доброму і задовільному стані (Рад. Укр., 17.11 1949, 1); Буржуазні уряди Польщі були нездатні забезпечити народові скільки-небудь задовільних умов існування (Мист., 5, 1956, 32); Задовільна відповідь.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задовільний | задовільна | задовільне | задовільні |
Родовий | задовільного | задовільної | задовільного | задовільних |
Давальний | задовільному | задовільній | задовільному | задовільним |
Знахідний | задовільний, задовільного | задовільну | задовільне | задовільні, задовільних |
Орудний | задовільним | задовільною | задовільним | задовільними |
Місцевий | на/у задовільному, задовільнім | на/у задовільній | на/у задовільному, задовільнім | на/у задовільних |