задом
ЗАДОМ, присл. Задньою частиною, спиною; протилежне передом. Карпо, як щука, кидався від його і плавав, показував, як треба пливти. Івась, узявшись за землю руками, ліз задом як рак і страшно бризкав ногами (Мирний, І, 1954, 249); - Я вже більше не буду, - заговорив [Сафат].. та й задом висунувся з хати (Март., Тв., 1954, 134).
Задом наперед - задньою стороною, частиною вперед. Шапка, перекручена задом наперед, була аж на потилиці [Йоньки] (Тют., Вир, 1964, 91).
зад
ЗАД, у, ч. 1. Задня частина, сторона чого-небудь; протилежне перед. На генералові - камергерський мундир, увесь перед шитий густим золотом, і золотий зад, і презолотий комір (Ю. Янов., І, 1954, 276); До ганку повільно під'їжджав задом старенький півторатонний «газик» з відкритим заднім бортом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 20).
2. Частина тулуба тварини, протилежна голові. Та Медведю не до меду! Крутить задом, а спереду Дуб держить, мов у кліщах... (Фр., XII, 1953, 19); Плачинда вражено сперся спиною на кінський зад (Стельмах, І, 1962, 109); // Частина тіла людини нижче спини. Кидає [мати] прибирати, підходить до Василька, одіймае люльку,.. дає легенько ляща по заду (Вас., III, 1960, 290); Корж з насолодою шмагав підпанка, методично вкриваючи червоними смугами його випещений білий зад (Тулуб, Людолови, І, 1957, 52).
3. тільки мн., розм. Місце за дворами, позаду будинків, хат. Стрілянина вщухла, і я добирався до молочарні вже не задами, а вулицею (Мур., Бук. повість, 1959, 221).
4. тільки мн., розм. Те, що раніше вивчене; те, що всім відоме. Приймати за чисту монету новоіскрівське повторення задів, коли воно робиться з особливо важним виглядом, можуть тільки дуже наївні або необізнані люди (Ленін, 9, 1949, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зад | зади |
Родовий | заду | задів |
Давальний | задові, заду | задам |
Знахідний | зад | зади |
Орудний | задом | задами |
Місцевий | на/у заді | на/у задах |
Кличний | заде | зади |