задурений
ЗАДУРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задурити. Суха солома зайнялася враз. Оторопіла і без того знервована, задурена сьогоднішньою сваркою, Катерина метнулася гасити ногами солому (Л. Янов., І, 1959, 392); Кілька років тому бачив він його заклопотаним, очманілим, задуреним безліччю справ (Гончар, Тронка, 1963, 338); // у знач. прикм. Вона обережно перехрестила його [сина] і на край подушки рядом з його кучерявою головонькою схилила свою задурену голову (Мирний, IV, 1955, 298);// задурено, безос. присудк. сл. [Зінька:] Заморочено мене, задурено! Одне бачу, що пропаща я навік!.. (Крон., II, 1958, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задурений | задурена | задурене | задурені |
Родовий | задуреного | задуреної | задуреного | задурених |
Давальний | задуреному | задуреній | задуреному | задуреним |
Знахідний | задурений, задуреного | задурену | задурене | задурені, задурених |
Орудний | задуреним | задуреною | задуреним | задуреними |
Місцевий | на/у задуреному, задуренім | на/у задуреній | на/у задуреному, задуренім | на/у задурених |