зажурливий
ЗАЖУРЛИВИЙ, а, е, рідко. Сповнений зажури; сумний. Є в поемі [В. Сосюри «Червона зима»] нотки суму і нотки журливих спогадів про тих, що полягли в бою, - і ці зажурливі спогади роблять твір ще людянішим (Мал., Думки.., 1959, 29); Щось було в ній [дівчині] від Олечки. Та ж сама зажурлива синява допитливих очей і дитяча посмішка (Хижняк, Тамара, 1959, 207).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зажурливий | зажурлива | зажурливе | зажурливі |
Родовий | зажурливого | зажурливої | зажурливого | зажурливих |
Давальний | зажурливому | зажурливій | зажурливому | зажурливим |
Знахідний | зажурливий, зажурливого | зажурливу | зажурливе | зажурливі, зажурливих |
Орудний | зажурливим | зажурливою | зажурливим | зажурливими |
Місцевий | на/у зажурливому, зажурливім | на/у зажурливій | на/у зажурливому, зажурливім | на/у зажурливих |