заздрісно
ЗАЗДРІСНО. Присл. до заздрісний. - Нам би хоч одного такого [коня]! - заздрісно вигукнула вона (Руд., Остання шабля, 1959, 225); Вони [вартові] приємно усміхалися до чужинця і заздрісно поглядали на столик, де з маленьких дерев'яних тарілочок смачно визирали купи ласощів... (Досв., Гюлле, 1961, 67); // у знач. присудк. сл. - Зійшло колись і для мене сонечко, та заздрісно стало другим - і заступили... (Коцюб., І, 1955, 140); Дід Міхаль у свої сімдесят чотири роки такого гопака тнув, що й молодим було заздрісно (Кучер, Дорога.., 1958, 35); Чи заздрісно тобі на сю корону, сю багряницю, сеє берло? (Л. Укр., І, 1951, 429).