закличний
ЗАКЛИЧНИЙ, а, е. Який закликає, містить у собі заклик (у 1, 2 знач.) або сприймається як заклик. Задзавонив дзвіночок. І в Ковалівській школі він був теж дзвінкоголосий і закличний, веселий і задерикуватий (Збан., Малин. дзвін, 1958, 47); Він з дитинства любив маяки, що ними був унизаний острів.. Маяки білі, веселі, закличні (Загреб., Європа 45, 1959, 165); Чіткий, закличний, часто лозунговий вірш Еллана весь відданий потребам боротьби і будівництва, весь пронизаний ідеєю служіння революції (Про багатство л-ри, 1959, 115); На зміну дещо пасивним музичним образам пісень минулої епохи у піснях пролетарського періоду з'являються активні, закличні інтонації (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 28).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закличний | заклична | закличне | закличні |
Родовий | закличного | закличної | закличного | закличних |
Давальний | закличному | закличній | закличному | закличним |
Знахідний | закличний, закличного | закличну | закличне | закличні, закличних |
Орудний | закличним | закличною | закличним | закличними |
Місцевий | на/у закличному, закличнім | на/у закличній | на/у закличному, закличнім | на/у закличних |