закований
ЗАКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закувати1. Дочка.., обхопивши батька закованого ручечками, заплакала (Вовчок, І, 1955, 363); Розкуються незабаром Заковані люде (Шевч., І, 1951, 331); Сини Міцкевича, Словацького, Шопена, Сини Коперніка, заковані сини! Рвіть ланцюги тяжкії! Хай згине тьма шалена, Хай сяє голубінь народної весни! (Рильський, II, 1960, 181); Часто літали думки мої в сторону рідну, - Снігом повита, закована льодом Лежить вона ген за горами (Л. Укр., І, 1951, 163); * Образно. Шумить, шумить мутна і темна, В граніт закована Нева (Мас., Сорок.., 1957, 484).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закований | закована | заковане | заковані |
Родовий | закованого | закованої | закованого | закованих |
Давальний | закованому | закованій | закованому | закованим |
Знахідний | закований, закованого | заковану | заковане | заковані, закованих |
Орудний | закованим | закованою | закованим | закованими |
Місцевий | на/у закованому, закованім | на/у закованій | на/у закованому, закованім | на/у закованих |