заколисуючий
ЗАКОЛИСУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до заколисувати. Клумби горять розмаїтими барвами квітів. І тишина довкола, заколисуюча тишина (Цюпа, Назустріч.., 1958, 371).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заколисуючий | заколисуюча | заколисуюче | заколисуючі |
Родовий | заколисуючого | заколисуючої | заколисуючого | заколисуючих |
Давальний | заколисуючому | заколисуючій | заколисуючому | заколисуючим |
Знахідний | заколисуючий, заколисуючого | заколисуючу | заколисуюче | заколисуючі, заколисуючих |
Орудний | заколисуючим | заколисуючою | заколисуючим | заколисуючими |
Місцевий | на/у заколисуючому, заколисуючім | на/у заколисуючій | на/у заколисуючому, заколисуючім | на/у заколисуючих |