заколотитися
ЗАКОЛОТИТИСЯ, очуся, отишся, док. 1. тільки 3 ос. Почати колотитися, надмірно битися (про серце). Мар'я почула, що в неї обличчя запалало, шия й голова загорілися, а серце, як пташка у клітці, заколотилося (Мирний, III, 1954, 239).
2. Почати трястися (від холоду, страху і т. ін.); задрижати. Аж заколотилась уся, як побачила (Сл. Гр.).
3. тільки 3 ос. Почати дуже коливатися; клекотіти (про рідину в посудині, воду в річці і т. ін.). Спочатку Ташань була чистою, тоді зробилася крейдяною, а потім заколотилася, завирувала спідсподу, посивіла (Тют., Вир, 1964, 327).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заколочуся | заколотимося |
2 особа | заколотишся | заколотитеся |
3 особа | заколотиться | заколотяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заколотився | заколотилися |
Жіночий рід | заколотилася | |
Середній рід | заколотилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заколотімося | |
2 особа | заколотися | заколотіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заколотившись |