заколочувати
ЗАКОЛОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОЛОТИТИ, очу, отиш, док., перех. 1. Колотячи, розмішуючи що-небудь у рідині, готувати. Треба щодня нарубати дров, принести води, заколотити висівками козі пійло, ще й всякий інший клопіт по господарству (Смолич,У, 1959, 117).
2. перев. у спол. із сл. спокій, перен., розм. Порушувати спокій, викликати занепокоєння; баламутити. «Дурні думки», як він називав їх, «дурні питання», на які він не вмів дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (Коцюб., І, 1955, 97); [Мендгел:] Якщо ти наважишся ще раз заколочувати спокій моєї фабрики, - викину (Ірчан, І, 1958, 223); - За три дні свого життя на Затишній ці несамовиті приблуди [Гриб та Печериця] вспіли заколотити наш дотеперішній спокій і внесли загрозливий розбрат у нашу громаду (Козл., Мандрівники, 1946, 58).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заколочую | заколочуємо |
2 особа | заколочуєш | заколочуєте |
3 особа | заколочує | заколочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заколочуватиму | заколочуватимемо |
2 особа | заколочуватимеш | заколочуватимете |
3 особа | заколочуватиме | заколочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заколочував | заколочували |
Жіночий рід | заколочувала | |
Середній рід | заколочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заколочуймо | |
2 особа | заколочуй | заколочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заколочуючи | |
Минулий час | заколочувавши |