закономірний
ЗАКОНОМІРНИЙ, а, е. Який відбувається відповідно до законів природи або суспільства, зумовлений цими законами. В безмежному просторі здійснюють свій закономірний рух міріади небесних тіл (Наука.., 9, 1961, 11); // Не випадковий, обгрунтований, природний. Рух за комуністичну працю, що втілює в собі високі духовні якості радянських людей, вихованих партією, - закономірний результат розвитку нашої країни (Рад. Укр., 26.Х 1961, 1); Є ще випадок закономірного вживання архаїзмів - це іронія, сарказм (Рильський, III, 1956, 75).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закономірний | закономірна | закономірне | закономірні |
Родовий | закономірного | закономірної | закономірного | закономірних |
Давальний | закономірному | закономірній | закономірному | закономірним |
Знахідний | закономірний, закономірного | закономірну | закономірне | закономірні, закономірних |
Орудний | закономірним | закономірною | закономірним | закономірними |
Місцевий | на/у закономірному, закономірнім | на/у закономірній | на/у закономірному, закономірнім | на/у закономірних |