закопаний
ЗАКОПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закопати. Ось могила козацька, це місце колись звалося Скарбне. Не раз в дитинстві тобі захоплювали дух перекази Про скарби, закопані тут запорожцями (Гончар, Тронка. 1963, 217); Над самим берегом одного струмочка, шипучого тихим шумом, розлігся квітник з самих рож закопаних в грядку на літо (Н.-Лев., І, 1956, 163); // закопано, безос. присудк. сл. Прощупавши подвір'я і нічого не знайшовши, він, нарешті, вгамовується. - Нема... Закопано, але десь далі (Гончар, III, 1959, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закопаний | закопана | закопане | закопані |
Родовий | закопаного | закопаної | закопаного | закопаних |
Давальний | закопаному | закопаній | закопаному | закопаним |
Знахідний | закопаний, закопаного | закопану | закопане | закопані, закопаних |
Орудний | закопаним | закопаною | закопаним | закопаними |
Місцевий | на/у закопаному, закопанім | на/у закопаній | на/у закопаному, закопанім | на/у закопаних |