закостенілий
ЗАКОСТЕНІЛИЙ, а, е. 1. Який закостенів. - Що ти за один? - питаю закостенілого товариша (Фр. II, 1950, 341); Закостенілими руками брали [вояки] рушниці і стріляли - грілися (Ірчан, II, 1958, 223).
2. перен. Який зупинився в своєму розвитку, застиг у якій-небудь формі. Він [І. М. Муравйов-Апостол] був одним із перших письменників, які прагнули власною творчістю подолати закостенілі приписи класицизму (Рад. літ-во, 4, 1965, 89).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закостенілий | закостеніла | закостеніле | закостенілі |
Родовий | закостенілого | закостенілої | закостенілого | закостенілих |
Давальний | закостенілому | закостенілій | закостенілому | закостенілим |
Знахідний | закостенілий, закостенілого | закостенілу | закостеніле | закостенілі, закостенілих |
Орудний | закостенілим | закостенілою | закостенілим | закостенілими |
Місцевий | на/у закостенілому, закостенілім | на/у закостенілій | на/у закостенілому, закостенілім | на/у закостенілих |