закоханець
ЗАКОХАНЕЦЬ, нця, ч., заст., розм., ірон. Той, хто закохався в кого-небудь; залицяльник. Обидва закоханці тут же кинулися втішати жінку, що не так по мужеві тужила, як безталання своє оплакувала, намагаючись заспокоїти її ласкавими словами (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | закоханець | закоханці |
Родовий | закоханця | закоханців |
Давальний | закоханцеві, закоханцю | закоханцям |
Знахідний | закоханця | закоханців |
Орудний | закоханцем | закоханцями |
Місцевий | на/у закоханці, закоханцеві | на/у закоханцях |
Кличний | закоханцю | закоханці |