закріпачувати
ЗАКРІПАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКРІПАЧИТИ, чу, чиш, док., перех., іст. Примушувати кого-небудь стати кріпаком. Вільні селяни не давали себе закріпачити без опору (Іст. середніх віків, 1955, 24); // Поневолювати, запроваджуючи кріпосне право. Роздумуючи про минуле України, він [О. С. Пушкін] картав царицю Катерину II за те, що вона закріпачила «вольную Малороссию» (Рильський, III, 1956, 178).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закріпачую | закріпачуємо |
2 особа | закріпачуєш | закріпачуєте |
3 особа | закріпачує | закріпачують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закріпачуватиму | закріпачуватимемо |
2 особа | закріпачуватимеш | закріпачуватимете |
3 особа | закріпачуватиме | закріпачуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закріпачував | закріпачували |
Жіночий рід | закріпачувала | |
Середній рід | закріпачувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закріпачуймо | |
2 особа | закріпачуй | закріпачуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | закріпачуючи | |
Минулий час | закріпачувавши |