закукурікати
ЗАКУКУРІКАТИ, закукурікаю, закукурікаєш і рідко закукурічу, закукурічеш, док. 1. Проспівати кукуріку, кукурікнути. Потріпав [півень] крилами, закукурікав та - шубовсть у Лаврінові огірки (Н.-Лев., II, 1956, 372).
2. Почати кукурікати; // безос. На повний голос залився магнітофон. Заверещало, засвистіло, закукурікало і занявчало по-котячому (Збан., Мор. чайка, 1959, 158).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закукурікаю | закукурікаємо |
2 особа | закукурікаєш | закукурікаєте |
3 особа | закукурікає | закукурікають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закукурікав | закукурікали |
Жіночий рід | закукурікала | |
Середній рід | закукурікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закукурікаймо | |
2 особа | закукурікай | закукурікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закукурікавши |