закутий
ЗАКУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закути 1, 2 Він у темниці, в кайдани закутий, Тяжко картаючись серцем, сидить (Л. Укр., І, 1951, 337); За щастя народу - ідеї свої - Батьки наші славні, в кайдани закуті, На каторгу йшли у сибірські краї... (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 193); І чую рев звірячий тужно-лютий... Дивлюсь - і бачу з-за дерев: Стоїть закутий У клітку лев (Олесь, Вибр., 1958, 331); Ори, ори й співай, ти, велетню, закутий В недолі й тьми ярмо! Пропаде пітьма і гніт (Фр., X, 1954, 44); Полк стоїть, у сталь закутий, В гніві, в ярості, в огні (Мал., Звенигора, 1959, 92); Не отрясе вже буря люта садів заквітчаних сніги. І пестить хвилями Славута в граніт закуті береги (Сос., Зел. світ, 1949, 60); Перед нами була річка, ще закута льодом (Досв., Вибр., 1959,182).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закутий | закута | закуте | закуті |
Родовий | закутого | закутої | закутого | закутих |
Давальний | закутому | закутій | закутому | закутим |
Знахідний | закутий, закутого | закуту | закуте | закуті, закутих |
Орудний | закутим | закутою | закутим | закутими |
Місцевий | на/у закутому, закутім | на/у закутій | на/у закутому, закутім | на/у закутих |