закушпелити
ЗАКУШПЕЛИТИ, лю, лиш, док., діал. 1. неперех. Почати кушпелити, здіймати куряву, вихрити, крутити снігом і т. ін. І не минуло яких півгодини з моменту прибуття, як з усіх гармат, всіх батарей уже били то залпами, то біглим вогнем - аж метелиця з білого цвіту вишень закушпелила над вишняком (Головко, І, 1957, 286); // безос. Насупилось небо... заховалось сонце - похмуріло... загуло, закрутило, закушпелило шляхом... зиркнула блискавка, загуркотів грім... (Мирний, II, 1954, 138).
2. неперех. Швидко піти, поїхати і т. ін., здіймаючі куряву. Раптом із-за схилу, як з-під землі, виринув і вершник і закушпелив Оксенові назустріч (Тют., Вир 1960, 78).
3. перех. Запорошити, покрити пилом кого-, що-небудь. - Ми знаємо, куди вам треба. - А куди? - До Мєлашки Чобітьківської.. Тільки давайте швидше, бо вас череда закушпелить (Гончар, І, 1954, 502).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закушпелю | закушпелимо |
2 особа | закушпелиш | закушпелите |
3 особа | закушпелить | закушпелять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закушпелив | закушпелили |
Жіночий рід | закушпелила | |
Середній рід | закушпелило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закушпелімо | |
2 особа | закушпели | закушпеліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | закушпеливши |