залебедіти
ЗАЛЕБЕДІТИ, джу, диш, док., діал. 1. Залепетати. Чи Магда пам'ятала! Вона припала враз до Лени й залебеділа гаряче (Тудор, Народження, 1941, 96); * Образно. Не Дніпра залебеділи гори-хвилі Попід горами, в імлі, То слова його [Т. Г. Шевченка] огнисті, серцю милі, Наче хвилі, Розлилися по землі (Мал., Віщий голос, 1961, 105).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залебеджу | залебедимо |
2 особа | залебедиш | залебедите |
3 особа | залебедить | залебедять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | залебедів | залебеділи |
Жіночий рід | залебеділа | |
Середній рід | залебеділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залебедімо | |
2 особа | залебеди | залебедіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | залебедівши |