замерлий
ЗАМЕРЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до замерти. Згадаю я довгії, зимнії ночі, І сміх твій веселий, і яснії очі, І серце замерле немов ожива (Манж., Тв., 1955, 53); Для чого, блазню, зняв ти мову, Таку безглузду та дурну, Замерлі тіні кличеш знову, Мене зворушуєш зі сну? (Граб., І, 1959, 525); // перен. На якому припинилися дія, рух, життя. - О прийди, -ми казали, - богине ясна! І нехай уже край наш недолі не зна; Хай заквітне життя на замерлому полі, - Поведи нас до кращої долі (Сам., І, 1958, 142).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | замерлий | замерла | замерле | замерлі |
Родовий | замерлого | замерлої | замерлого | замерлих |
Давальний | замерлому | замерлій | замерлому | замерлим |
Знахідний | замерлий, замерлого | замерлу | замерле | замерлі, замерлих |
Орудний | замерлим | замерлою | замерлим | замерлими |
Місцевий | на/у замерлому, замерлім | на/у замерлій | на/у замерлому, замерлім | на/у замерлих |