замирювати
ЗАМИРЮВАТИ, юю, юєю і ЗАМИРЯТИ, яю, яєш, недок., рідко ЗАМИРИТИ, мирю, мириш, док., розм. 1. перех. Вносити мир, згоду у що-небудь, заспокоювати когось, щось. Над лісом тихі зорі стояли, замиряли ліс... Куди там! Не хотів і не знав спокою і вночі: шумів, озвірілий (Вас., II, 1959, 558); Жити весь вік землею, - Вірна вона і щира, Серцю поможе в сумі, Бурі в душі замирить (Гірник, Сонце.., 1958, 88).
2. перех. Налагоджувати мирні стосунки між ким-небудь; мирити. Великі події замирюють найлютіших ворогів (Смолич, II, 1958, 57).
3. неперех. Припиняти ворогування, сварки з ким-небудь; миритися. [Сидір:] Зразу треба було з ним замирить (К.-Карий, І, 1960, 60).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замирюю | замирюємо |
2 особа | замирюєш | замирюєте |
3 особа | замирює | замирюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замирюватиму | замирюватимемо |
2 особа | замирюватимеш | замирюватимете |
3 особа | замирюватиме | замирюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замирював | замирювали |
Жіночий рід | замирювала | |
Середній рід | замирювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замирюймо | |
2 особа | замирюй | замирюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | замирюючи | |
Минулий час | замирювавши |