замислений
ЗАМИСЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до замислити 1. Сюжет картини, замислений художником; // замислено, безос. присудк. сл. I порадила тоді подруга моя Людмила Залигіна віддати його [мого хлопчика] до неї в дитячий будинок.. Не знала я, що інше замислено (Логв., Давні рани, 1961, 59).
2. у знач. прикм. Який про що-небудь зосереджено думає, роздумує, розмірковує над чимось; сповнений думок; задуманий. Стоїть дівчина, схилившись на цяб-рину, як над мольбертом замислений маляр (Вас., І, 1959, 274); * Образно. Золотим покрившися убранням, притишені, замислені стоять [ліси] (Гонч., Вибр., 1959, 266); // Який виражає задуму, їхав ходою Корецький на своїм коні воронім, схиливши замислену голову (Стар., Облога.., 1961, 41); Маріора стояла поміж кущами, ..підперши руками голову з замисленим обличчям (Коцюб., І, 1955, 191),
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | замислений | замислена | замислене | замислені |
Родовий | замисленого | замисленої | замисленого | замислених |
Давальний | замисленому | замисленій | замисленому | замисленим |
Знахідний | замислений, замисленого | замислену | замислене | замислені, замислених |
Орудний | замисленим | замисленою | замисленим | замисленими |
Місцевий | на/у замисленому, замисленім | на/у замисленій | на/у замисленому, замисленім | на/у замислених |