замуляти
ЗАМУЛЯТИ, як і ЗАМУЛИТИ, ить, док. 1. Почати муляти (про взуття, одяг і т. ін.). Чоботи так замуляли, що мусив скидати (Сл. Гр.); // безос. О. Артемій закрутився в екіпажі, неначе йому десь замуляло (Н.-Лев., IV, 1956, 108).
2. перен., розм. Почати дошкуляти, не давати спокою кому-небудь. Ці Кравченко та Вовк такі ж, як і Супруненко, собаки. «Багатирі, хазяїни, - каже Оришка, - та на чуже заздрі; їм замуляли ті городи, котрими селяни володіли» (Мирний, III, 1954, 313); Знову щось замулило в пам'ятку, аж у грудях тьохнуло (Вас. II, 1959, 296); // Викликати біль, страждання. У Юзі аж плями пішли по лиці, а коло серця знов щось замулило боляче (Л. Укр., III, 1952, 650).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замуляю | замуляємо |
2 особа | замуляєш | замуляєте |
3 особа | замуляє | замуляють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | замуляв | замуляли |
Жіночий рід | замуляла | |
Середній рід | замуляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | замуляймо | |
2 особа | замуляй | замуляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | замулявши |