занепадництво
ЗАНЕПАДНИЦТВО, а, с. Погляди, настрої, що виражають безнадію, зневіру у власних силах, у прогрес людства і т. ін., характерні для політики й культури класів, що відживають, для періодів занепаду в тій чи іншій ділянці суспільного життя. І. Франка, Леся Українка і М. Коцюбинський невтомно викривали антинародну суть творчості українських декадентів, які пропагували занепадництво і презирство до народу (Іст. УРСР, І, 1953, 724).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | занепадництво | занепадництва |
Родовий | занепадництва | занепадництв |
Давальний | занепадництву | занепадництвам |
Знахідний | занепадництво | занепадництва |
Орудний | занепадництвом | занепадництвами |
Місцевий | на/у занепадництві | на/у занепадництвах |
Кличний | занепадництво | занепадництва |