занепокоєний
ЗАНЕПОКОЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до занепокоїти. Сьогодні вона трохи занепокоєна тим, що Славко не прийшов (Март., Тв., 1954, 336); Дівчина була чимось дуже занепокоєна (Донч., V, 1957, 429).
2. у знач. прикм. Який виражає неспокій, тривогу; неспокійний. Я відчула на собі застережливий, занепокоєний погляд Катерини (Вільде, Сестри.., 1958, 297).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | занепокоєний | занепокоєна | занепокоєне | занепокоєні |
Родовий | занепокоєного | занепокоєної | занепокоєного | занепокоєних |
Давальний | занепокоєному | занепокоєній | занепокоєному | занепокоєним |
Знахідний | занепокоєний, занепокоєного | занепокоєну | занепокоєне | занепокоєні, занепокоєних |
Орудний | занепокоєним | занепокоєною | занепокоєним | занепокоєними |
Місцевий | на/у занепокоєному, занепокоєнім | на/у занепокоєній | на/у занепокоєному, занепокоєнім | на/у занепокоєних |