занивати
ЗАНИВАТИ, аю, аєш, недок., рідко, ЗАНИТИ, ию, иєш, док. 1. перев. із сл. серце. Починати нити, боліти від переживань, тривоги і т. ін. Пада сніг, степи вкриває; Хуга б'є в моє вікно; Серце в грудях заниває, Що однісіньке-одно (Граб., І, 1959, 131); Серце його занило в тяжкому передчутті (Бойч., Молодість, 1949, 217); Я оглянув морський простір і відчув, як щось занило в моїх грудях (Збан., Мор. чайка, 1959, 198); // безос. В тому голосі стільки жалю, такою скаргою прозвучав він, що в Пакришня занило біля серця (Збан., Сеспель, 1961, 144); // за ким, по кому. Нудьгувати, переживати. Чужий мені край свій, чужий мені світ, За мною сім'я не заниє (Бор., Тв., 1957, 88).
2. тільки док. Почати нити, боліти. Намахаємось [шаблею] за день: заниє все! (Щог., Поезії, 1958, 108); Інколи заболять, заниють рани від колишніх старих кайданів (Еллан, II, 1958, 78).
3. тільки док. Застогнати. - Попрацювати хочеться, - повторив хлопець, - викувати щось таке, чого я досі й не вмів... - і хлопець аж занив од сили, що розпирала його... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 186); * Образно. Далеко десь ударив постріл і кулемет зацокотів тривожно й злякано... і кулі занили тонко в вишині (Сос., II, 1958, 384).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заниваю | заниваємо |
2 особа | заниваєш | заниваєте |
3 особа | заниває | занивають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заниватиму | заниватимемо |
2 особа | заниватимеш | заниватимете |
3 особа | заниватиме | заниватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | занивав | занивали |
Жіночий рід | занивала | |
Середній рід | занивало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заниваймо | |
2 особа | занивай | занивайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заниваючи | |
Минулий час | занивавши |