заохота
ЗАОХОТА, и, ж., рідко. Те саме, що заохочування. Професорські причинки та заохоти до науки так надоїли йому, що він аж вихуд та поблід і ходив увесь час, мов сновида (Фр., II, 1950, 59); Кобилянська писала про те, що коли її остання книжка побачить світ, то це буде для неї справжньою заохотою написати нову, кращу (Вітч., 3, 1962, 177).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заохота | заохоти |
Родовий | заохоти | заохот |
Давальний | заохоті | заохотам |
Знахідний | заохоту | заохоти |
Орудний | заохотою | заохотами |
Місцевий | на/у заохоті | на/у заохотах |
Кличний | заохото | заохоти |