запаніти
ЗАПАНІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Стати паном, розбагатіти. - А се що за вигадки? Ще я не діждалася, щоб ти, запанівши, гордував матір'ю-мужичкою?! (Коцюб., І, 1955, 102); [Старик 1-й:] Один [старшина] прокрався, другий запанів, той розпився, той розбестився... (Кроп., III, 1959, 237); // Почати жити по-панськи, перейнявши панські звички та манери. - Запаніла наша Галя, - хвалився Грицько матері. - Там така розряджена, куди тобі (Мирний, IV, 1955, 138).
2. Стати гордим; загордитися, зазнатися. [Мелхола:] Ти, Хусо, міг би й сам прийти до мене. Вже надто запанів... (Л. Укр., III, 1952, 148); - А чого це ви не заскочили хоч би на часиночку та не привітали нас із празником? Запаніли? Забули? (Вас., І, 1959, 192); Підійшов поїзд.. Надю обнімають всі по черзі, і кожен каже щось своє.. Тарас просто тисне руку, жартує: - Де запаній таму місті (Ткач, Плем'я.., 1961, 266).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запанію | запаніємо |
2 особа | запанієш | запанієте |
3 особа | запаніє | запаніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запанів | запаніли |
Жіночий рід | запаніла | |
Середній рід | запаніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запаніймо | |
2 особа | запаній | запанійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | запанівши |