заповзятливий
ЗАПОВЗЯТЛИВИЙ, а, е. 1. Те саме, що завзятий. Гнат мені подобався: розсудливий і зовні спокійний, а в душі заповзятливий, кипучий (Грим., Подробиці.., 1956, 61).
2. Який має практичну кмітливість, здатність активно діяти; ініціативний. Заповзятливі люди користувались відсутністю достатнього числа навчальних закладів і влаштовували в себе дома приватні пансіони, в які приймали дітей для виховання і навчання (Іст. СРСР, II, 1957, 74); Завадка мусив визнати, що сьогоднішня молодь куди спритніша й заповзятливіша, ніж колись (Вільде, Сестри.., 1958, 149).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | заповзятливий | заповзятлива | заповзятливе | заповзятливі |
Родовий | заповзятливого | заповзятливої | заповзятливого | заповзятливих |
Давальний | заповзятливому | заповзятливій | заповзятливому | заповзятливим |
Знахідний | заповзятливий, заповзятливого | заповзятливу | заповзятливе | заповзятливі, заповзятливих |
Орудний | заповзятливим | заповзятливою | заповзятливим | заповзятливими |
Місцевий | на/у заповзятливому, заповзятливім | на/у заповзятливій | на/у заповзятливому, заповзятливім | на/у заповзятливих |