запровадження
ЗАПРОВАДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. запровадити 1. Запровадження християнства викликало серед широких мас древньоруського населення завзятий опір (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 496); Здійснення обов'язкового семирічного навчання, запровадження повсюдно обов'язкового десятирічного навчання ще більшою мірою посилює вплив літературної мови на діалекти (Нариси з діалектології.., 1955, 15); Важливим резервом підвищення врожайності і поліпшення якості зерна є запровадження у виробництво нових високоврожайних сортів і гібридів (Колг. Укр., З, 1959, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запровадження | запровадження |
Родовий | запровадження | запроваджень |
Давальний | запровадженню | запровадженням |
Знахідний | запровадження | запровадження |
Орудний | запровадженням | запровадженнями |
Місцевий | на/у запровадженні | на/у запровадженнях |
Кличний | запровадження | запровадження |