запрягатися
ЗАПРЯГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАПРЯГТИСЯ, яжуся, яжешся; мин. ч. запрігся, запряглася, лося; док. 1. Надягати на себе упряж або щось подібне, щоб тягнути який-небудь вантаж. Статуї великі, запрігшись, возить [раб] самотужки й ставить і щось будує вічне і величне (Л. Укр., 1, 1951, 253); Що сталось з тим бідолахою селянином, який запрігся сам у шлею і тяг плуга, щоб хоч як-небудь зорати нещасний морг землі? (Цюпа, Україна.., 1960, 266); [Кряж:] Ось... Ось у тачку запряжусь і через усе село... (Зар., Антеї, 1962, 219).
2. перен., розм. Братися виконувати важку або тривалу роботу. - Мати знов подались у город за няньку служити... і чого?.. На старості літ запрягаються... (Григ., Вибр., 1959, 201); На днях думаю запрягтися у переписну (Мирний, V, 1955, 358); - Якщо ви готові офірувати заради науки сьогоднішнім футбольним матчем, ..то давайте вип'ємо чай і запряжемося на цілий день (Рибак, Час.., 1960, 176).
3. тільки недок. Пас. до запрягати 1. Запрягались воли або чоловік з півсотні, взявшись за руки, тягли до себе підняті на аршин рейки (Гончар, II, 1959, 122).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запрягаюся | запрягаємося |
2 особа | запрягаєшся | запрягаєтеся |
3 особа | запрягається | запрягаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запрягатимуся | запрягатимемося |
2 особа | запрягатимешся | запрягатиметеся |
3 особа | запрягатиметься | запрягатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | запрягався | запрягалися |
Жіночий рід | запрягалася | |
Середній рід | запрягалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | запрягаймося | |
2 особа | запрягайся | запрягайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | запрягаючись | |
Минулий час | запрягавшись |