запряжка
ЗАПРЯЖКА, и, ж. Те саме, що запряг 1. Старший лейтенант Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні. Кілька гармат у кінних запряжках їхали за ним, знімаючи куряву (Ле, Мої листи, 1945, 114); Вітер мчав, наче чукча на нартах із запряжкою в десять тисяч собак (Трубл., Лахтак, 1953, 57).
У запряжці - в упряжі, в запряженому стані (про коней або інших тварин). Промчали через садок перепуджені коні в запряжці і без їздового (Гончар, І, 1954, 77); Виявилось, що в запряжці кінь дуже кульгав на передню ногу (Чорн., Потік. , 1956, 101).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запряжка | запряжки |
Родовий | запряжки | запряжок |
Давальний | запряжці | запряжкам |
Знахідний | запряжку | запряжки |
Орудний | запряжкою | запряжками |
Місцевий | на/у запряжці | на/у запряжках |
Кличний | запряжко | запряжки |