запір
ЗАПІР, пору, ч. Пристрій для запирання, замикання чогось. Відсувайся, запір: Із'їжджайте на двір, Мої милії, ріднії гості! (Бор., Тв., 1957, 125); Я мовчу і чомусь уважно розглядаю пломбу, що висить на вагонному запорі (Кол., На фронті.., 1959, 98).
Двері (ворота) на запорі - двері (ворота) замкнені. Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі, неначе чума в Давидовом граді, господом хранимім, Засіла на стогнах (Шевч., II, 1953, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запір | запори |
Родовий | запору | запорів |
Давальний | запорові, запору | запорам |
Знахідний | запір | запори |
Орудний | запором | запорами |
Місцевий | на/у запорі | на/у запорах |
Кличний | запоре | запори |