заручини
ЗАРУЧИНИ, чин, мн. Обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають намір одружитися, оголошуються нареченою і нареченим. [Мартин:] Ну, моя дитино, я вже скінчив з твоїм женихом. Сьогодні заручини, а на тройцю й весілля (К.-Карий, 1, 1960, 351); А в домі уже накривали столи. Чекали хвилини тієї, коли Почнуться заручини Йвана й Світлани (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | заручини | |
Родовий | заручинин | |
Давальний | заручинам | |
Знахідний | заручини | |
Орудний | заручинами | |
Місцевий | на/у заручинах | |
Кличний | заручини |