засвистати
ЗАСВИСТАТИ, ищу, ищеш, док . 1. неперех. Те саме, що засвистіти. Засвистали козаченьки в похід з полуночі (Укр.. лір. пісні, 1958, 466); Кирило довго, з усієї сили засвистав (Ірчан, II, 1958, 87); Засвистав [Федір Прохорович] носом (Трубл., І, 1955, 92); Засвистали черепахи у сазі (Мирний, IV, 1955, 26); Ми вернемось до них у травні, Коли засвищуть солов'ї (Перв., І, 1958, 372); Верхом і низом, немов чудернацькі поїзди, засвистали вітри (Стельмах, Хліб.., 1959, 186); Засвище нагаєчка да й над головою (Чуб., V, 1874, 601).
2. перех. і про що. Почати відтворювати свистом яку-небудь мелодію. Сахно засвистала веселенької шансонетки (Смолич, І, 1958, 87); Засвиставши про кінноту Будьонного, Микола Васильович потяг з гвіздка рушник і пішов умиватись (Трубл., І, 1955, 93). ,
3. перех., кого. Свистом виявити своє несхвалення кому-небудь.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засвищу | засвищемо |
2 особа | засвищеш | засвищете |
3 особа | засвище | засвищуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засвистав | засвистали |
Жіночий рід | засвистала | |
Середній рід | засвистало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засвищімо | |
2 особа | засвищи | засвищіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | засвиставши |