засмаглий
ЗАСМАГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до засмагнути. Загледівши здалека неньку, кидався [Ярема] їй назустріч, обіймав її, закурену, засмаглу на сонці й вітрі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 24); На засмаглому від сонця і вітру обличчі виблискували білі зуби (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 422).
2. у знач. прикм. Який засмаг, загорів на сонці й вітрі. На піску плескалися засмаглі, Веселі діти з Харкова, з Полтави (Рильський, III, 1961, 104); Трохи прохолонувши, курсанти кидаються у воду і, покупавшися, відпочивають на гарячому піску, підставивши засмаглі тіла сонцю (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 76).
3. у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи).
4. у знач. прикм., рідко. Те саме, що закіптявілий. Вона дмухає в лампу, і з розпеченого, засмаглого скла валить густий гасовий дим (Мик., II, 1957, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | засмаглий | засмагла | засмагле | засмаглі |
Родовий | засмаглого | засмаглої | засмаглого | засмаглих |
Давальний | засмаглому | засмаглій | засмаглому | засмаглим |
Знахідний | засмаглий, засмаглого | засмаглу | засмагле | засмаглі, засмаглих |
Орудний | засмаглим | засмаглою | засмаглим | засмаглими |
Місцевий | на/у засмаглому, засмаглім | на/у засмаглій | на/у засмаглому, засмаглім | на/у засмаглих |