заснічуватися
ЗАСНІЧУВАТИСЯ, ується, недок., ЗАСНІТИТИСЯ, снітиться, док., діал. 1. Засипатися чим-небудь сипким. Ліг велет, - думав, на часок, та й спить уже століття, землею заснітився весь і марить про страхіття (Л. Укр., І, 1951, 459).
2. Закупорюватися гноєм (про рану). Оце рана заснітилася, так гній і не витіка (Сл. Гр.).
3. с. г. Уражатися сажкою. Пшениця заснітилась (Фр., X, 1954, 184).
4. Зароджуватися (про появу, початок чого-небудь).
І не заснітилось кому на що, безос. -немає ніяких ознак чого-небудь, і не починалося щось. Ішли роки за роками. Минуло їх аж п'ять, а на щастя сиротам і не заснітилось (Свидн., Люборацькі, 1955, 79).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заснічуюся | заснічуємося |
2 особа | заснічуєшся | заснічуєтеся |
3 особа | заснічується | заснічуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заснічуватимуся | заснічуватимемося |
2 особа | заснічуватимешся | заснічуватиметеся |
3 особа | заснічуватиметься | заснічуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заснічувався | заснічувалися |
Жіночий рід | заснічувалася | |
Середній рід | заснічувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заснічуймося | |
2 особа | заснічуйся | заснічуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заснічуючись | |
Минулий час | заснічувавшись |