засторчити
ЗАСТОРЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Устромити. Сяде [Федір] на човен, тихо одпливе насеред річки, засторчить вершу, притягне трохи, - що-що, а рак хоч дурний, а піймається (Мирний, І, 1954, 308); Один [розбишака] засторчив знічев'я списа свого в копицю (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 320).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засторчу | засторчимо |
2 особа | засторчиш | засторчите |
3 особа | засторчить | засторчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | засторчив | засторчили |
Жіночий рід | засторчила | |
Середній рід | засторчило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | засторчімо | |
2 особа | засторчи | засторчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | засторчивши |