заталанити
ЗАТАЛАНИТИ, ню, ниш, док. 1. перех., розм. Придбати завдяки щасливому випадкові Він і швець добрий; тілько, що заталанить, то все й прогайнує в одну ніч (Барв., Опов.., 1902, 272).
2. неперех., безос. Несподівано вдатися, пощастити. [Конон:] Ось послухай, Тетясю, як нам зразу заталанило. Те, об чім ми з тобою марили, може скоро і справдиться (Кроп., III, 1959, 218).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заталаню | заталанимо |
2 особа | заталаниш | заталаните |
3 особа | заталанить | заталанять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заталанив | заталанили |
Жіночий рід | заталанила | |
Середній рід | заталанило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заталанімо | |
2 особа | заталани | заталаніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | заталанивши |