затаєний
ЗАТАЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до затаїти. Леус зиркнув на свого заступника якось з недовір'ям, і заздрістю, затаєною на самісінькому дні душі (Збан., Переджнив'я, 1960, 114); З кожною річчю був зв'язаний його спогад, немов у кожній лінії була затаєна його дума чи мрія (Рибак, Опов., 1949, 25).
2. у знач. прикм. Таємний. Насторожена затаєна тиша стояла в хаті (Коз., Серце матері, 1947, 154).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затаєний | затаєна | затаєне | затаєні |
Родовий | затаєного | затаєної | затаєного | затаєних |
Давальний | затаєному | затаєній | затаєному | затаєним |
Знахідний | затаєний, затаєного | затаєну | затаєне | затаєні, затаєних |
Орудний | затаєним | затаєною | затаєним | затаєними |
Місцевий | на/у затаєному, затаєнім | на/у затаєній | на/у затаєному, затаєнім | на/у затаєних |