затворник
ЗАТВОРНИК, ЗАТВІРНИК, а, ч., церк. Чернець, що не залишає своєї келії, не спілкується з людьми. Скільки-то напастей і спокус зазнавали святі затворники від лукавих чортів, перевтілених у багатих вельмож з повними жменями золота (Козл., Ю. Крук, 1957, 396); // перен. Про людину, що живе самітно, уникаючи спілкування з іншими. Наче пташка, вчув я крила, Я, затвірник городський (Граб., І, 1959, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | затворник | затворники |
Родовий | затворника | затворників |
Давальний | затворникові, затворнику | затворникам |
Знахідний | затворника | затворників |
Орудний | затворником | затворниками |
Місцевий | на/у затворнику, затворникові | на/у затворниках |
Кличний | затворнику | затворники |