зателепаний
ЗАТЕЛЕПАНИЙ, а, е, фам.. зневажл. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зателепати.
2. перен. Ні на що не здатний; нікчемний. Інші газди як газди; а він такий зателепаний, як колєра [холера] (Стеф., І, 1949, 33); - От що їй на голові! Господиня моя зателепана! Які співаночки виводить! -перебила гнівно Лесиха (Фр., І, 1955, 62).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зателепаний | зателепана | зателепане | зателепані |
Родовий | зателепаного | зателепаної | зателепаного | зателепаних |
Давальний | зателепаному | зателепаній | зателепаному | зателепаним |
Знахідний | зателепаний, зателепаного | зателепану | зателепане | зателепані, зателепаних |
Орудний | зателепаним | зателепаною | зателепаним | зателепаними |
Місцевий | на/у зателепаному, зателепанім | на/у зателепаній | на/у зателепаному, зателепанім | на/у зателепаних |