затремтіти
ЗАТРЕМТІТИ, мчу, мтиш, док. 1. Почати тремтіти, хвилюватися під впливом якого-небудь сильного почуття (переляку, радості і т. ін.); затрепетати. Страшно було глянути в ті очі.., дикий звір - і той би злякався того страшного погляду і затремтів би від ляку (Мирний, IV, 1855, 221); Клава почула по радіо таке, що вся затремтіла від радості (Ткач, Плем'я.., 1961, 54); // Швидко забитися, запульсувати (про серце). Її жіноче серце забилося, затремтіло від його скупої ласки (Чорн., Визвол. земля, 1950, 39); // Задрижати, затруситися. Од хвилювання він навіть зблід, і одна нога дрібно затремтіла в нервовому дрожі (Головко, II, 1957, 483); // Зазвучати нерівномірно, переривчасто (про голос, звук). Голоси затремтіли, от-от заплачуть (Н.-Лев., III, 1956, 310); - Комусь потрібно було тайно вбити мого сина, - низький глухий голос Опанаса на мить затремтів (Довж., І, 1958, 92); * Образно. Затремтіли струни у душі моїй... Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній... (Олесь, Вибр., 1958, 103).
@ Кожна жилочка затремтіла див. жилочка.
2. Почати коливатися; задвигтіти. Раптом т-ррах!.. трах-трах!.. Віконна рама затремтіла, і всі шибки дико задеренчали (Коцюб., І, 1955, 403); Над лісом загуркотіло, аж земля затремтіла (Томч., Закарп. опов., 1953, 138); // Замерехтіти, замигтіти (про світло, вогонь і т. ін.). Промінь затремтів на стіні дрібненькими плямами, потім погас... (Л. Укр., III, 1952, 709); Затремтіли окремі вогники (Стельмах, Хліб.., 1959, 38).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затремчу | затремтимо |
2 особа | затремтиш | затремтите |
3 особа | затремтить | затремтять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затремтів | затремтіли |
Жіночий рід | затремтіла | |
Середній рід | затремтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затремтімо | |
2 особа | затремти | затремтіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затремтівши |