затупотіти
ЗАТУПОТІТИ, очу, отиш, док. Підсил. до затупати. В сінях затупотіла така сила ніг, неначе ціла громада вривалась в дім (Н.-Лев., III, 1956, 245); Кінські копита затупотіли по мосту (Шиян, Баланда, 1957, 55); Чиясь тінь промайнула вулицею до будинку Щорса, хтось затупотів, оббиваючи сніг на ґанку, постукав у двері (Скл., Легенд. начдив, 1957, 22); [Павло:] Як закричить на мене пан, як затупотить... (Крон., II, 1958, 239); Батько гнівно закричав і затупотів ногами: - Це що таке? (Смолич, II, 1958, 33); Полем затупотіло три пари моторних ніг, а слідом за втікачами.. кинувся гурт селян (Гр., II, 1963, 298); - Помчали, Славо! - аж підстрибнув на місці Андрійко. - За хвилину туди й назад! - І хлопці миттю затупотіли по східцях (Коп., Подарунок, 1956, 57); // безос. Коли так, одного вечора, затупотіло в дворі; вибігла стара, а Данило коня прив'язує (Вовчок, І, 1955, 97).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затупочу | затупотимо |
2 особа | затупотиш | затупотите |
3 особа | затупотить | затупотять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затупотів | затупотіли |
Жіночий рід | затупотіла | |
Середній рід | затупотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затупотімо | |
2 особа | затупоти | затупотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затупотівши |