затурготіти
ЗАТУРГОТІТИ, очу, отиш, док. Почати турготіти; застукати, задвигтіти. Опівночі заколихалась і затурготіла під ним земля, гук і галас розбуркали його (Стор., І, 1957, 342); Затурготіли дерев'яним засувом двері, і вже з'явилася на порозі знайома дівоча постать (Гончар, II, 1959, 88).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затургочу | затурготимо |
2 особа | затурготиш | затурготите |
3 особа | затурготить | затурготять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затурготів | затурготіли |
Жіночий рід | затурготіла | |
Середній рід | затурготіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затурготімо | |
2 особа | затурготи | затурготіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затурготівши |