затухаючий
ЗАТУХАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до затухати1. Тимко.. підійшов до печі, сів на стільчик і довго туманив очі на затухаючий вогонь (Тют., Вир, 1964, 476); Ніч ніби ще активніше стискала своїми.. обіймами затухаюче життя села (Ле, В снопі.., 1960, 25).
@ Затухаючі коливання, фіз.- коливання, які, поступово слабнучи, припиняються зовсім, зникають. Коливання з дедалі меншою амплітудою називаються затухаючими (Курс фізики, II, 1956, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затухаючий | затухаюча | затухаюче | затухаючі |
Родовий | затухаючого | затухаючої | затухаючого | затухаючих |
Давальний | затухаючому | затухаючій | затухаючому | затухаючим |
Знахідний | затухаючий, затухаючого | затухаючу | затухаюче | затухаючі, затухаючих |
Орудний | затухаючим | затухаючою | затухаючим | затухаючими |
Місцевий | на/у затухаючому, затухаючім | на/у затухаючій | на/у затухаючому, затухаючім | на/у затухаючих |