затьмити
ЗАТЬМИТИ, млю, миш; мн. затьмлять; док., перех. 1. Зробити щось темним або невидним, прикривши, затуливши собою або чим-небудь; затемнити. Хто сонце спроможеться ясне затьмити? (Зеров, Вибр., 1966, 434); * Образно. З Тверського руку ти [О. С. Пушкін] простер у синій Канів, Пишаємося ми співцями обома, І щоб затьмити вас,- нема таких туманів!.. Хай сяє сонце, згине тьма! (Рильський, III, 1961, 38).
2. перен. Перевершити кого-, що-небудь своїми якостями, досягненнями і т. ін. Повбиралися [опришки] у найфайніше своє лудінє;.. - словом, хотіли затьмити всіх і все (Хотк., II, 1966, 185).
3. перен. Зробити менш зрозумілим; заплутати.
4. перен. Позбавити ясності, гостроти (розум, свідомість, зір і т. ін.).
5. перен. Зробити сумним, похмурим, зажуреним; засмутити. Її душу щось затьмило і роз'яснило, мов прошибла її лиха блискавиця (Коб., І, 1956, 487).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затьмлю | затьмимо |
2 особа | затьмиш | затьмите |
3 особа | затьмить | затьмлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затьмив | затьмили |
Жіночий рід | затьмила | |
Середній рід | затьмило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затьмімо | |
2 особа | затьми | затьміть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затьмивши |